Традиційно, редактори багатьох газет ведуть свою колонку.Враховуючи те, що газета «КОПЕЙКА» була зареєстрована з мовою недружньої для нас Росії, то я в розгубленості, якою мовою мені вести свою колонку, присвячену «подхалимам». У словнику української мови (Академічний тлумачний словник, 1970-1980, том 6, 1975, стор. 446) викладені тлумачення цього слова, виходячи із його властивостей за значенням: підлабузницький, де йдеться про поведінку, вчинки підлабузника. Зокрема, зазначається: «Потакування начальству, підлабузництво, ябедництво вважалися найважнішими пороками, і всякий, хто припускався подібних провин, ризикував назавжди позбутися захисту товариства (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 82). Як людині з великим життєвим досвідом, мені неприємно стикатися з подібними фактами в сучасних ЗМІ, і особливо в місцевій пресі, зокрема в газеті «Нова Копійка», яку редагує Леся Поліщук. Ознайомившись зі змістом деяких колонок, не можна не помітити її схильність до фактів «подхалимажа – підлабузництва. На мій погляд, у чому проявляється підлабузництво? У #2 (1145) від 16 січня 2019 року автор колонки стала на захист міського голови Г.Дикого настільки, що наче НАБУ є ворогом #1 не тільки для нього, а і для кожного із нас – людей чесних і порядних.
Вона називає громадян «небайдужими» у лапках тільки тому, що вони повідомили НАБУ про факти правопорушень. І як доказ називає цифру 4271, яка на її думку підкреслює порядність Г.Дикого, якого перевіряли різноманітні правоохоронні органи і не знайшли жодного. Цитуємо ще декілька перлів із
словесного запасу автора. «…Тому всі ці «диму без вогню не буває», «якщо приходять, значить не чисто» – тупа, беззмістовна балаканина! Димить у нас без вогню вже 3 роки, причому цей ядучий і смердючий дим іде з… ви зрозуміли… тих, кому страшно муляє міський голова, який зробив стільки, що лише сліпий не побачить». Про яких «сліпих» мова? Навіщо ці образи для невинних людей. Хіба всім не видно, що окрім захоплення брущаткою та «Транссіті» всі інші питання життєспроможності (лікування, низький рівень життя, ціни) для громади міста вирішуються не кращим чином. Дійсно: диму без вогню не буває. І особливо такого, на який посилається Леся Поліщук: «ядучого» і смердючого, що розповсюджується три роки».
Незрозуміло, де вона бачила, щоб хтось «розмахував Конституцією як свідоцтвом про шлюб», див. «Нову копійку» #5 (1148) від 6 лютого 2019 року. Не будемо поспішати ставити крапку на темі підлабузництва
або «подхалимажу» російською мовою. Але із заграванням з владою, її підхваленням треба закінчувати. Поживемо – побачимо, подискутуємо. Вірю, що справедливість візьме верх.
Михайло Салівон
член Національної спілки
журналістів України
член Національної спілки
журналістів України
Немає коментарів:
Дописати коментар